ЛЮБОМИР РОМАНКІВ: З ДУМКОЮ ПРО УКРАЇНУ

До 125-річчя перших українських поселень у Канаді

  

«Нашого цвіту - по всьому світу», - говорить одне з українських прислів’їв. Щедро насіялося його по Європі, Америці, Австралії, Канаді.

   Хтось залишав Україну, шукаючи за океаном волі, інших гнала з рідного краю нужда та злидні. По-різному складалися долі, різними шляхами розійшлися по світу українці, вростали корінням у чужу землю і давали сходи.

   Золоту зернину, занесену вихором Другої світової війни за океан, гостинно прийняла і зростила канадська земля. То був Любомир Романків - українець, котрий завдяки своїй праці та наполегливості став відомим на весь світ.

   Зростав майбутній науковець у мальовничому містечку Жовква, що на Львівщині. Був допитливою дитиною, займався музикою, мріяв стати скрипалем. У родині панували злагода й порозуміння. З теплотою і вдячністю згадує Любомир Романків своїх батьків, котрі стали для нього першими вчителями і наставниками. Вони давали уроки навіть у страшні воєнні часи, дбаючи про майбутнє своїх дітей.

   Війна понівечила долі мільйонів наших співвітчизників. Нелегко далося батькам Любомира рішення залишити Україну. Але вони сподівалися, що їдуть ненадовго і скоро повернуться в рідну домівку.

   Німеччина - потім Канада. Чужа земля. Зусібіч - чужі люди. Родина потерпала від нестачі коштів, тому Любомирові доводилося щодня по закінченні уроків у школі працювати з четвертої вечора до дванадцятої ночі, аби утримувати себе й допомагати батькам.

  За словами пана Романківа, це навчило його певної організації праці, якої він дотримувався в подальшому житті.

   Неабияку роль у формуванні характеру Любомира Романківа, становленні його як особистості відіграла Виховна спільнота української молоді, котра пізніше отримала назву «Пласт». Ставши пластуном в одинадцятирічному віці, він і зараз докладає багато зусиль поширенню пластового руху не лише в США та Канаді, а й в Україні, бере активну участь у з’їздах пластунів, що приносить йому неабияке задоволення.

   Любомир Романків ніколи не зупиняється на досягнутому, з юнацьких років прагне більшого, невтомно працює для досягнення своєї мети. Не дивно, що по закінченні навчання в університеті Альберти, а потім - у Массачусетському технологічному інституті отримав пропозиції роботи від шістнадцяти фірм.

   Нині Любомир Романків - провідний науковець компанії IBM у галузі комп’ютерних технологій. Він є автором шістдесяти семи патентів та ста п’ятдесяти наукових публікацій на фахові теми.

   «Коли ви вмикаєте комп’ютер, починає працювати сім моїх патентів. Друкуєте букву - ще сім»,  - так пояснює свій внесок в еволюцію комп’ютерного світу видатний науковець - українець, який винайшов магнітну головку для запису інформації на жорсткий диск.

    За ці досягнення один із колег подарував ученому капелюх чарівника, і зараз ми розуміємо, наскільки влучним був такий подарунок. Однак власного комп’ютера вдома Любомир Романків не має й досі, каже, машина забрала б у нього весь вільній час.

   Ім’я Любомира Романківа вписано до престижних видань: «Хто є хто в науковому світі» і «Хто є в Америці», а в березні 2012 року його введено до Зали національної слави США.

   Про свою роботу він говорить: «Коли працюєш і знаєш, що попереду - цікавий день, і ти з колегами будеш щось конструювати, а потім ще й кошти за це отримаєш, то чому б не почувати себе щасливим?»

   Любомир Романків - не лише талановитий винахідник, а й мудрий наставник. В ІВМ учений зібрав, тренував та керував групою визначних електрохіміків, інженерів та науковців, передаючи їм досвід та знання. Наразі він розглядає перспективи співпраці з українськими вишами, мріє взяти на стажування в ІВМ студентів з України.

   Наступникам дає пораду, спираючись на власний досвід: «Наполегливо йди далі. Вкладай у свою працю серце, розум та душу. Дивуй та надихай інших своїм ентузіазмом до праці!»

   Кожен день видатного вченого закінчується читанням останніх новин з України.

Живучи далеко за межами рідної землі, Любомир Романків не припиняє бути українцем і дуже хоче, щоб з України надходили лише добрі новини. Він завжди відкритий для спілкування. Причому зі своїми земляками розмовляє виключно рідною мовою.

  Все життя пам’ятає Любомир Романків слова батьків: «Наш дім - це Україна, тут говорять лише українською».

  Україна завжди була і досі залишається для нього найважливішою країною. Хоча сьогодні ми можемо з упевненістю сказати: «Любомир Романків - Громадянин Світу!» - адже його винаходи є надбанням усього людства.

  Для нас, молодого покоління українців, Любомир Романків слугує прикладом організованості, цілеспрямованості й наполегливості в оволодінні знаннями та пошуку нових, не відомих досі технологій.

«Робіть неможливе!» - закликає видатний науковець епохи.

Дмитро Горваль, 

студент ІІІ курсу Чернігівського національного технологічного університету

Фото з сайтів:

day.kyiv.ua

blacksea-scouts.ucoz.ru

siromanci.plast.org.ua